Намордник: як підібрати розмір і привчити без боротьби

Перший намордник у житті собаки зазвичай з’являється в найгірший момент: у кабінеті ветеринара, у переповненому вагоні або на порозі салону. Собаку тримають удвох, натягують на морду незнайому штуку — і з того дня вона ховається, щойно бачить ремінці. Так не має бути. Намордник — звичайна амуніція, як шлея, і звикають до нього так само: заздалегідь і за ласощі.

Три типи і чим вони відрізняються

Сітчастий, або «кошик». Пластиковий, гумовий чи металевий каркас, у якому собака може відкрити пащу, дихати з висунутим язиком, пити й брати ласощі через ґратки. Для прогулянок, транспорту й довгого носіння — найкращий варіант.

Шкіряний. Міцний, але щільніший: у моделей із суцільними стінками повітря проходить гірше. Зручний для короткого часу, а на довгій прогулянці в теплий день собаці в ньому важко.

Тканинний, що стягує пащу. Нейлонова «трубка», яка тримає щелепи закритими. Підходить лише на кілька хвилин — підстригти кігті, оглянути вухо. Собаки охолоджуються диханням із відкритою пащею, і в такому наморднику вони цього зробити не можуть. Гуляти в ньому не можна.

Мірки за дві хвилини

Знадобиться м’який сантиметр і помічник із ласощами.

• довжина — від лінії трохи нижче очей до кінчика носа;
• обхват — по найширшому місцю морди, приблизно на сантиметр нижче очей, при закритій пасті;
• обхват шиї — там, де лежатиме ремінець, за вухами.

До обхвату виробники зазвичай просять додати запас, щоб собака могла відкрити пащу, але скільки саме — у кожного своя таблиця розмірів, тому порівнюйте з таблицею конкретної моделі. Готовий намордник перевірте трьома тестами: собака відкриває пащу і висовує язик; ніс не впирається в торець; ремінці не тиснуть на очі й не натирають за вухами. Якщо між ремінцем і шиєю проходять два пальці — затягнуто правильно.

Привчання: короткі заходи, багато ласощів

Найкраще працює схема, в якій собака сама вирішує засунути ніс. Займайтеся по кілька хвилин, двічі-тричі на день, і переходьте до наступного кроку лише тоді, коли попередній уже не викликає питань.

• Покладіть намордник поруч із мискою і дайте понюхати. За зацікавленість — ласощі.
• Тримайте намордник у руці, а шматочок ласощів — усередині, біля самого дна. Собака засовує ніс, бере — і виймає.
• Поступово затримуйте ласощі довше: 2 секунди, 5, 10.
• Застебніть ремінець на кілька секунд, дайте ласощі через ґратки — і зніміть, поки собака спокійна.
• Подовжуйте час удома, потім — коротка прогулянка у дворі.

Знімайте намордник, коли собака спокійна, а не тоді, коли вона трясе головою й тре морду лапою. Інакше вона швидко зрозуміє, що протест працює. Для таких занять зручні дрібні м’які ласощі, які легко просунути крізь сітку.

Чого не робити

• не одягайте намордник як покарання — собака запам’ятає саме це;
• не залишайте собаку в наморднику саму вдома чи в переносці;
• після першої довгої прогулянки перевірте перенісся й місце за вухами: почервоніння означає, що модель треба змінити або підкласти м’яку стрічку;
• мопсам, французьким бульдогам та іншим короткомордим потрібні спеціальні моделі з короткою широкою «чашею» — звичайний кошик з’їжджає на очі.

Де він знадобиться

Найчастіше — у громадському транспорті та на огляді у ветеринара. Про поїздки Києвом із собакою ми писали окремо: переноска, шлея і що взяти в дорогу. Якщо собака нервує на грумінгу, звична сітчаста модель допомагає і там: майстрові спокійніше, а собака не отримує нового стресу. Що робимо з тваринами, які кусаються й бояться, ми пояснили у відповіді «Тварина кусається — ви її візьмете?».

Намордники, нашийники й шлеї є в розділі амуніція для собак. Якщо сумніваєтеся щодо розміру, приходьте з собакою в магазин на Виноградарі — приміряти на місці простіше, ніж вгадувати за таблицею.